А ви знаєте, що основна комзиція-суповід до культового серіалу Twin Peaks має назву “Падаючи” (Falling). Мелодія напрочуд красива, і мені видається, що ТАМ щось таки падає, але падає вгору…
І ще: ця пісня про любов, такщо “не дайте себе скривдити цього разу”.

Для того, щоб вивчити назву 12 українських місяців, потрібно в СЕРПНІ під ВЕРЕСЕНЬ взяти гарну дівчину і повести її під БЕРЕЗЕНЬ, покласти на ТРАВЕНЬ, вперти ногами в ЛИПЕНЬ, взяти одною рукою за ГРУДЕНЬ, а іншою за ЖОВТЕНЬ, всунути свій ЛЮТИЙ ЧЕРВЕНЬ в її КВІТЕНЬ і робити такий СІЧЕНЬ, щоб почався ЛИСТОПАД!

мшф svitovyda

Випадково побачив рекламу. І її сакраментальний слоган. Щось типу “10 років. Від лану до столу”. Але сприйняв я її спершу так: “10 років. Від LANу до столу”. Думав. Медитував - чого так довго, що за канал, і чого до столу - це типу куди…
Такі речі трапляються все частіше. І інколи стає лячно, інколи кумедно. Цікаво, що буде далі

Шикарно! Чудесний настрій, прекрасний концерт. Дяка друзякам jaspery і dobryj_vechir за компанію. Почув вперше прекрасну пісню “Білі демони” - дивно, чого це я її вперше почув і взагалі - виникло потужне бажання ріпнути собі всю дискографію у лослес форматик - все таки голос у Середи - це супер! І вірші гарно декламує…

Єдина невелика прикрість - літаюча камера - трохи відволікала та псувала вигляд, але загалом оформлення і програма - на належному рівні.

Пригадав історію - моїй молодшій сестрі колись давно на уроці інформатики розповідали про будову компа. Дійшли до жорсткого диску. Обізвали його - “незйомний жорсткий диск”, при цьому для порівняння тицьнули на дискету, мовляв, он вона як легко знімається із флоповода і носиться у кишені. Далі моя малеча видала вголос геніяльну фразу, над якою я довго перся: “Не знаю, може він у вас і незйомний, а мій брат кожного тижня із ним кудись ходить і приносить багато музики та фільмів”. Вчителька, на декілька років лишень старша за своїх стюдентів, далі поморозилася…
Ну то питання: Хто скіко хардів дома має, які завеликі, чи часто в гості носите і чи їх вам вистачає?

Улюбленець мільйонів та кумир молод! Криве дзеркало нашої епохи!
Тягнемо кумедні фрази тут - особисто в мене, коли надходить нова пошта, Гомер горланить своє “The mail! The mail is here! Uuuh…” ось уже другий рік!

Guantanamera - дитячі мрії збуваються - знайшов, затягнув, ловлю приємні спогади - достатньо себе переконати, що все чудово, як це насправді і відбувається… Коротше, I’l be gone till November…

Чомусь так стається, що періоди в Серпні-Падолисті-Березні багаті подіями.

Цікаво тільки, чи вона цмалить… Курча, либлюся сам до себе…

з.і.
Ще помітив цікаву закномірність:
один=жеру багацько морозива.
двоє хлопів=недопита 0.5 оковитої+томатний сік, олядвиця, сало, борщ, салат.
двоє+дівки+культурне проведення часу за скромними жартами та культурно-філософськими бесідами=0,5 коньяка+фукти, солодке, морозиво на столі.
четверо хлопів+філософсько - геополітичні бесіди=0,7 горілки на природі+томатний сік, сир-рибка+кава для закріплення результату.
вісьмеро хлопів+філософсько - геополітичні бесіди+буденне - робоче=1,5 горілки+пиво+томатний сік, огірки, салати, оселедець, картпля, сир, етс (коротше увесь спектр)

Причому всім класно, всі додому їдуть самостійно, всі щасливі, етс… Не те що кілька років тому. Тож, старіємо чи розумнішаємо? Чи це одне і теж?!

з.і.і.
На Романа в тяпницю сі ю ін опера енд белет сіатр, на музиці високого духу
Як пише офіціоз -

Свято тоталітарної естетики. Музика високого духу.
Легенда українського готичної сцени гурт КОМУ ВНИZ виступить
із великим сольним концертом у Львівській опері. 1 грудня о 19-30
у Львівському Національному Академічному Театрі опери та
балету імені Соломії Крушельницької розпочнеться значне дійство
під назвою "Ретроспектива".

В позитивному сенсі. Чітко пригадую 26ті листопада минулих літ - в жодному в обідню пору я не прогулювався у сорочці! Це неймовірно, але початок осені триває. І ще, видається, я щасливішаю просто на очах… Але це так, особисте… Публічно ж - ну що може бути краще в таку Недільну днину, аніж у хорошій компанії посидіти-пофілософствувати за спиртним на Знесінні, помилуватися парком-тишею-сонечком! Присутні були вельми цікаві люди: давній знайомий, що зараз працює в Харкові, ще один львівянин із родом Житомира та . Із геополітичних балачок тезисно дізнався про настрої У Харкові та Житомирі - у першому інколи дуже важко - сильні позиції займає ХНУВС - промивання мізків на належному рівні, у іншому - говорити по-вкраїнськи стає модно - ознака приналежності до якоїсь творчо-викладацької, чи т. зв. білої роботи - що не може не тішити… Детально не оповідатиму, бо довго та трохи сумно…
Хітом посиденьок був жартик:
- куме, а знаєте, як москалі на муху Це-це кажуть?
- ні.
- муха ето-ето!
- повбивав би!
Ну і ще ми традиційно заспівали Шабелину (Ой хмариться) дорогою із парку. Хто чув чи брав участь, знає як це весело Далі була кава… Ага. То я це все до того, що важко в місті Лева у Неділю ввечері каву попити. Людоньки, треба із тим щось робити!

Не зважаючи на ось це, ковзанка ще не працює. Але таки залита. Обіцялися через тиждень відкрити для клієнтів.

І ще - кінопалац: Навіть примітивненькі голівудські молодіжні комедії виглядають набагато ефектніше в українському перекладі. Особливо коли пролітають перли типу “курва”, “шльондра”, “повія”, “хай йому грець” етс. В залі було чути декілька хи-хи на такі от переклади, це нагадує час, коли з’явились перші серіали українською чи феноменальний “Альф”, і населення масово посміювалося над “Ой Віллі, я лусну” і тому подібним.

Тільки б ця справа не вмерла в світлі останніх кадрових перестановок в гуманітарній сфері. Мова Прутніка (ги, Азарова) - єта шота

І ще і ще про політику - я дуже рідко про неї пишу, оскільки після оранж революшн суцільне розчарування наближене до реалізму, але мля! Якщо мавпо-папуга Безсмертний ще раз заявить і підкреслить, що НУ в опозиції і в коаліцію не ввійде, я особисто не пошкодую заплатити великі гроші якомусь НЛО щоб його забрали на Марс чи Снікерс, де б його татари в … І далі за сценарієм метра Л. Подеревлянського!

Дівчата, ну от скажіть, ви лаком для волосся користуєтеся? Бо чесслово, совість тре мати. Переповнена маршрутка (наголошую, навіть не бидловоз, а маршрутка), а перед мною стоїть мила дівчинка метр шістдесят (якраз верхівка голови нижче носа ), із імпозантною зачіскою, яка містить кілограм лаку. Цілу дорогу я крутив носом - запах - жах, ну не можна ж так. Приходіть до місця праці і там хоч бідон лаку на себе виливайте, а в громадському транспорті - зась! Дякую, неразі у мене все.

з.і. сподіваюся, тут таких нема…