Offline

Я сьогодні опинився оффлайн. Ну просто таки повністю в оффлайн. Один вечір із мого життя без комунікації. Ночую не в себе, в хаті ані інтернету, ані компютера. Мобільник розрядився вщент. Є правда телефон, але дзвонити до когось зовсім не хочу. Не той настрій. Ще є мій старенький (ха, модель дворічної давності!) Palm Zire 71, але знову ж таки, без мобільного GPRS він оффлайн. Сиджу нуджуся. Вечір довгий. Так, можна щось почитати. Книги є. І на пальмі, і “живі”. Безперечно, цікаво. Але, повторююся, якийсь не той настрій. І жодного інтерактиву. Нема чужої думки, діалогу. Навколо лише ти і лише витвори твого розуму, твоєї уяви. І це вже залежність. Наркоманія для нової хай-тек генерації. Сьогодні мені бракне зв’язку, інформації, здатності прочитати чиїсь думки, що щойно народилися. В цьому віртуалізованому спілкуванні нема сценарію. Кожна нова хвилина - нова точка біфуркації, і собі навіть близько не уявляєш, яке продовження тебе чекає. Так, це справді захоплює і узалежнює, і коли довго поруч нема трафіку, почуваєшся страшенно зле. Це вибиває із колії. Просто вбиває. Вбиває твій процес життєдіяльності.
Проте насправді важливим є життя. У всіх його проявах. У цій первинній абстракції, яку ми називаємо “моє життя”. Незалежно від того, яке воно конкретно в тебе саме у цю мить. Бути щасливим - це любити. (Знову абстракція!) І якщо ти почуваєшся щасливим, то ти в онлайн у цьому житті. Глянь на мить назад, ти щасливий від того, чим займєшся, як живеш? Сподіваюся, ти не оффлайн.