Повертаючись до теми десктопів - колись давно обіцявся показати, що в мене на стільниці твориться.
Gentoo + KDE + Beryl ==

blog, screenshots, beryl, gentoo

Очі летіли у сірий світ, сповнений жалю та болю. Хай там що, проте погода не тішила. Як і перспектива. Бо все так прекрасно, що стає жаль. Жаль.

Біг куций пес із підігнутим хвостом. Бубликом. І чомусь було його шкода. Шкода.

Все як у казці. Казали, що казатимуть про те, як розказати казкарям казкові казки. Ніч. І було ясно. Ясно.

Ремонт душі проводився як і все у нашій країні, вкрай неякісно. І тому не було нічого дивного в тім, що зверху поналипала смола із обох боків. Потім спробую розчинником все відмити. Якщо не вдасться – буде прикро. Прикро.

Як би там не складалися далі наші умови, як би не складалися умови в українському ІТ, і мої стосунки із ним, хочу подякувати своїм колегам. Всім, хто був і є поруч, всім, хто урізноманітнює моє життя, як ІТ так і особисте. Ви насправді напрочуд хороші люди. Хай вам “на на многії і благії літа” - не світитиму ваші блоги, частина із вас їх має, частина - ще ні. Але велике вам спаибі - за все, як мінімум - за те, що ви просто є. Є поруч, що б ви не робили - дякую.

з.і. - Особлива подяка за вечір і за прекрасний коньяк - одному милому Медмежаті - він серед нас, і побільше б таких нашій неньці-Україні.

з.і.і. - фото і детальніші свято-оповіді - згодом!

Кажуть колись проліски цвіли саме у липні…
Тоді ж цвіли і каштани… Проте в ті часи каштани були такі маленькі, що їх ніхто не помічав. Лише цей невідомий запах зводив усіх молодих людей із розуму…
І її. І вона також кожного року на Івана купала свою квітку. Саме в пору, коли та цвіла. Це ж бо після купання був цвіт. Цвіт для неї. Цвіт не просто папороті – цвіт що відкриває шлях до скарбів, зацвітав саме у липні. На Івана. Купала.
Та так тривало не довго – лише якихось кілька літ… Отака дівчина, замаяна квітучими пролісками, купає вже цвіт папороті в повному полоні від пахощів каштанів…
І що їй було із тих скарбів, коли вона не бачила найбільшого скарбу, схованого у свому серці?

Зарядка, мобло, бабло (для перемоги над злом), гіпод, пачпорт, ван мор хвудолька, шкарпотки, теплий гольф, парасоль ( ), деодорент, сонцешкєлки, капелюх-понама.

Гинтересно буде подивитися на театралізоване захоплення фортеці. Може і участь візьму )))

Опять всьо є. Но не то треба. Не те. І найгірше, що навіть нема на що пожалітися. Хм

Отак і минається -
то все не так
і ти не ти
і я не я
нема
…

(безсовісно та нахабно спер у Paskuda із Merilend’у)

Тиша… вимови її ім’я і вона зникне, тому ніколи не май того, чого не зміг би покинути впродовж тридцяти секунд, побачивши за собою переслідувачів. Розумієш? А правді вени не проколиш: помисли – одне, вчинок – друге, а образ учинку – третє, і колесо причинности між ними не обертається. Але, приховуючи свої недоліки, кращим не стаєш; наш авторитет виграє від тієї щирости, з якою ми їх визнаємо. Чуєш? А коли сліпий жук повзе поверхнею кулі, він не помічає, що пройдений ним шлях вигнутий. Бо іронія створює настрій, котрий розглядає усі речі з висоти, безмежно возвишаючись над всім обумовленим, включаючи і власне мистецтво, і доброчинність і геніальність. Іронія культивує дотепність, тому можливість зберегти равлика – знищити його. А я… Я жадав людей, я домагався людей, а знаходив завжди лише себе… А я… Я тим, кого любив найбільше в світі, приносив тільки сум’яття і біль. Вловлюєш? Проте навіть і той, ворог людський і Божий має в своїй відлюдності друзів і приятелів, я ж самотній. Бачиш? Тому, деколи акторська гра – це найлегший спосіб робити те, на що в реальному житті не вистарчає сміливости. Але не таке страшне падіння, страшне його припинення: той перелом від буття до небуття, коли стріла наздоганяє тварину на божевільному бігу, коли вона біжить стоячи на місці, біжить з зупиненим серцем, біжить не ногами – одним лишень тілом, котре не може повірити, що біг вже назавжди закінчений. Тиша… а вимовити її ім’я нікому…Залишились жовті квіти і протипіхотні міни, бо історія цієї сім’ї є нічим іншим, як ланцюгом неминучих повторень…колесо, яке обертається, яке могло б обертатись до безконечности, якби не неминуче зношення вісі. Відчуваєш? Мені холодно…Мені боляче…Мені… Жаль лиха першого і першого добра, жаль дружби на весь вік, що згасла за хвилину, хвилинних усміхів, що пронесу до згину…і снігу…й снігурів…і злетів…і проваль…жаль світу цілого…землі і неба…Жаль…Адже я перша і остання…Шанована і зневажена…Свята і повія…SOPHIA
*
Де Ніро
Ніцше
Шлєгер
Анштайн
Ліхтенберг
Шеллі
Малкович
Богат
Жадан
Рильський
Маркес
Еко
*
Компіляція – Паскудоленд-продакшн… за нєімєнієм інших – собі присвя

Розшукується ВЕЛИКЕ НІЩО. Прохання бути максимально обачними, аби не відлякати клієнта. Також настійно рекомендую бути пильними - воно озброєне та небезпечне! Будь-яка інфа, звісно, винагороджується як домовимося.

Шановне панство та панянство!
А чи не буде хтось настільки люб’язним, аби підказати, а чи не роблять в салоні “Чародійка” худохніх зачісок довжиною 3 (три) мм (міліметри). А то заріс що аж лишенько.

- Куме, а давайте вип’ємо за незалежність!
- Так куме, за самостійність!

Слава Україні!
Героям слава!