От сижу, фтикаю. Ну і тяпниця, далі вихідні, хочу відкрити літній сезон на Карпати. Чого і вам бажаю.
—
I’m sitting and listening. Friday, ofcourse, then weekend, I’m going to open summer Karpathian season. And with to you the same.

Так от - напередодні на протязі попередніх днів троє абсолютно різних людей настійливо порекомендували знайти собі хорошу дівчину. Причому одна рекомендація виконана в досить оригінальний спосіб. Доколе?Доки буде тривати цей флешмоб? Бо наразі, на моє і всезагальне щастя, я не знаходжу на цій ниві жодних проблем. Ба більше того, навіть із поганими дівчатами я поводжуся, як джентальмен. І взагалі, я не пхаюся третім поміж двох які б вони не були, не плету інтриг та не роблю підлості в амурних справах, нецензурщину у присутності дам кажу рідко і тільки через перепрошую, і таке інше. Якщо когось цікавить чому так - то відповідь проста. Я не хочу аби мені хтось зробив подібне (і хоч це зрідка трапляється - то все пусте). Тому мені так є добре, і я не соромлюся будь-кому зазирнути у вічі. Гадаю, так і буде тривати і далі. Дякую.

з.і. Нарешті в мене нормалізувалася температура до шість в квадраті і шість, і я відчув Великдень. І це таки чудово! Христос Воскрес! Всім вам фсього най най най!

з.і.і. Любі друзі! Давайте за змогою дотримуватися естетичного вигляду у мому журнальчику і будь-ласка, намагатися не терти коментарі так, аби залишалися дзюрки і інші елементи дисгармонії. Якщо вас щось бентежить, не соромтеся поговорити про це. В юзерінфо є моя аська і джаббер, підійде і будь-який інший спосіб поспілкуватися. Дякую за розуміння.

Розбираємо патріотично налаштовані юзерпигчеги. Без жодних обмежень і без жодних копірайтів.

Плс, скажіть, це дуже ненормально мати вдома три компа, покет, маленький роутер і безпровідникову мережу по хаті? Будуть з мене ще люди? Чи терміново одружуватися? Скіко у ваз заліза вдома?
—
Pls, tell me, is it out of normal things to have at home three computers, pocket, small router and wireless LAN throught house? Shall I be OK? Or only urgent marriage will help? How many hardware do you have at home?

Нє, ну чесслово, задрали вже! Фсьо, немам сил!
Так, мені двадцять два! Д-В-А-Д-Ц-Я-Т-Ь Д-В-А, наразі. І фсьо тут!
—
This emotions can’t be translated

Зізнавайтеся, ви зустрічалися із відповідно старшими кобітими (для хлопів) і з молодшими хлопцями (для кобіт)? Я так. Майже +6 років.
—
Confess, did you meet with older girlfriends (for fellows) and with younger boyfriends (for girls) corresponding? I have. Almost +6 years.

   Life is a miracle, но нє???
   Він помирав, не було жадної надії на порятунок. Проте його кохана Любов ніяк не вірила у це, тому, з останніх зусиль, заледве стримуючи сльози, телєфонила до Віри. Так, давня подруга Віра - ось хто знав, як мо’ зарадити біді. Вона була сильно загартована духом, завжди вірила, що нема неможливого. І свято дотримувалася тих принципів навіть у часі зневіри. Віруся швидко зметикувала, шо найкраще зарадити Любові зможе Надія, та саме жила на вулиці Шпитальній і працювала в шпиталю. Надійка, яка саме сьогодні була на чергуванні у бригаді наглої фінансової помочі. Ще один телєфонний дзвоник, і Надія вже за кілько хвиль поруч банкрута робила йому фінансові ін’єкції, нашпиговувала кредитами, переливала нові рахунки та робила інші, нікому доста невідомі, операції-махінації фінансово-оздоровчого характеру.
   І о диво! Вже через три банківські дні хворий здійнявся на ноги. Він швидко одужував. Потроху провадив зустрічі із кредиторами-дебіторами, податковими спекторами, митниками. Повертав ПДВ, виходив на ринок IPO, і вже незабаром сам почав інвестувати.
   Ружні операції провадив наш колишній хворий, і певно жи не завше вони були доста чесні. А як же ж по гиншому провадити бізнесову-гендлярську діяльність в такій підступно-хабарницькій країні! Летіли роки, росло пузо, поверхи хати, банківський рахунок і кількість сивого волосся. Любов давно минулася і навіть не спіменалася, Віра при таких грошах і звязках втратила для нього всякий сенс, а Надія була і взагалі зайвою. Все навколо і так було надійно куплено. Із довічною гарантією від виробника.
   Проте, як не дивно, одного звичайнісінького сірого будня він все таки помер. Просто таки у свому ліжку, збираючися до офісу. Щось боляче вкололо зліва у грудях, він присів на ліжко, далі ще одна пляма болю у грудях, і він впав ниць на бік, схопивши ковдру, перевернувшись і наполовину накрившись нею. Так, ніби вона могла його від чорось порятувати.
   На ранок наступного дня так го і найшла покоївка. Стиснувши у руці ковдру над собою, він криво посміхався. Тілько й було видно, шо ту криву посмішку, і сині спортивні сподні на вже посинілих ногах. За своє життє він так і не бачив, як квітне сад весною, як заходить сонце над рікою вліті, як осінь малює багряну вишиванку і як пахне морозяний ранок у Карпатах взимі.
   Так і минулося. І ніхто нігде вже не пригадує, як звали того богача, чи як йменувалася го корпорація. Бо він нігде нікому не поміг, не провадив спонсорської діяльності, був скупий і навіть не лишив по собі спадкоємця. Так і пішло те добро у казну, де його розібрали такі ж як він…
   То хіба в грошах щестє, но нє?

Сьогодні лягав спати по 6 вранці. Встав о 8. І зараз зовсім не почуваюся втомленим, навіть не хочу спати. Щось дивно…
—
Today I went to bed a few minutes past 6 in morning. Got up at 8. And now I’m not feeling tired at all, even don’t want to sleep. Something strange…

Сиджу. Фтикаю. П’ю прохолодну каву з молоком. Гризу цукерки “Ромашка”. Невизначено так якось. І от шо. Буду робити те, чого вже давно не робив. Попрограмую
—
I’m sitting. Ftaring. Drinking cold cofe with milk. Eating sweets “Romashka”. I’m in undefined state. And one more. Going to do a thing, I did’t long ago. Will programming

   Без змісту. Без подій. Пів тисячі фраз. Без любові. Без персонажів. Панування статичного відчуття відсутності почуття. Лише спустошена людина, що ожила, може розповідати про ніщо, і водночас про все. Така оповідь не має ані початку, ані кінця. Вона без змісту. Без подій чи персонажів. І без любові. Тільки статичне відчуття відсутності почуття…