Як я і підозрював, в результаті численних дослідів, таки виявилося, що я стійкий хлопака і на льоді зовсім не почуваюся коровою - трохи медмідь, але як на перший раз, та ще й уявіть, без жодного падючого трафунку - то просто супер! І чого я не катався раніше! Відчуваю, що наступної зими св. Миколай спрезентує мені ковзани.
—
As I was thinking before, in a result of numerous experiments, it turn out, that I’m steady fellow and being on ice I feel totally not like a cow - more like a bear, but for the first time, and, just imagine, without any falling ocasion - thats really funtastic! Why wasn’t I skating before! It seems, like next season Santa will present me skates.

Від сьогодні я вирішив писати мої некреативні записи і на англійській, і на українській мові. Принаймні я спробую це робити
—
Since today I decided to write my not creative posts both: ukrainian and english. At list I’ll try to do it

>>~$ uptime
>>13:01:13 up 31 days, 39 min, 1 user, load average: 2.76, 2.67, 2.05

От це і є стабільність, хе-хе!

“Чия то долина,
чиї то покоси,
чия то дівчина
розпустила коси…”

На початок трохи офіціозу:
Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди

Режисер: Михайло Іллєнко
Сценарист: Михайло Іллєнко
Оператор: Богдан Вержбицький
Художники: Оксана Тимонішина, Ігор Влазнєв
Звукорежисер: Юрій Риков
Композитор: Володимир Гронський
Актори: Тарас Денисенко, Іванна Іллєнко, Валентин Троцюк, Богдан Ступка, Наталія Розкокоха, Богдан Бенюк, Тетяна Печонкіна, Галина Сулима, Юрій Рудченко, Дмитро Миргородський, Дар’я Рашеєва, Олексій Горбунов
Кіностудія: Національна кіностудія художніх фільмів ім.О.Довженка
Рік: 1993
Час: 127 хв.
Жанр: історико-романтична притча
Нагороди: 1995 - Гран-прі ‘’За кращий дебют'’ актрисі І.Іллєнко - Кінофестиваль ‘’Стожари'’ (Київ).
Формат: кольоровий

Придніпровські містечка й села в Україні, узбережжя Флоріди, Бермудський трикутник - місця дії фільму. Нащадка українців, які колись емігрували за океан, Ореста шаленим вітром стихій закидає в українське село. Власне, це стихія самої історії, котра розвіяла українців по світах. В стилістиці поетичного кіно, через химери людських фантазій і вчинків, автори поєднують свого героя з коханою дівчиною, Катериною.

А тепер про враження:

Насамперед вже із перших хвиль і через увесь фільм проноситься “Чия то долина…” - у різних інтерпритаціях. І пісня залишається у голові на увесь день після перегляду. Майстерна гра акторів, їх щирість і навіть деяка простакуватість, наївність роблять фільм легким для сприйняття та водночас захопливим. Проте насправді сюжетна лінія закручена і вміщає у собі різкі повороти та перебіги подій. Витончені жарти, етновислови із гумористичним підтекстом надають картині свій особливий стиль. Як завжди, трохи елементів містики у перебігу подій підсилюють картину. Одним словом, прекрасна історична та романтична оповідь, обовязково слід переглянути для покращення настрою чи його підсиленя. Не можу втриматися, аби на навести декілька виразів-перлів:

- “А шляк би тебе трафив, пуцьвінку, ходи відси!”

- “Гаразд!
Красно дякую вам за хліб-сіль,
за хранцузьке ваше шампанське,
шляк би його трафив,
аби-сь ви були здорові
і сконали до завтрашної днини,
аби вас Перун тріс
і земля під вами завалилася,
аби ви здохли де стоїте!
Приємно було побалакати
з порядною людиною,
а час рушати…”

- “Шо ти на меме баньки вилупив? За шо я тобі доляри плачу?! Catch him! Catch him! Comon!”

- “Холєра! Дабл холєра!!!”

В мене на дибілці от такий от пікчер. А в тебе?

До мого журналу додано новий таг - ukraine_movie - отож, з метою популяризації рідного кіно, від сьогодні, час од часу я публікуватиму свої огляди присутніх у мене українських фільмів. При наявності вільних ресурсів і засобів урочисто обіцяюся записувати ці фільми на ваші, шановні друзі, інформаційні носії за бездурно, тоїсть даром!

Підтримай своє!

Я як справжній правовірний, пішов із друзяками у лазню. Контрасти у 96 градусів за цельсієм в бані, та басейн із 18 градусами за ним же, зробили своє діло. Я загубив трохи свого жирку і почуваюся суперкласно! І зауважте, без ніяких бабів, хе-хе! Ну а потім 2 плящини із 40 градусами і пиво довершили процедуру формувння мого прекрасного настрою, як на вихідний! І в ніяку ‘у я вже не піду! Тепер би поспати!

Отож, ходять чутки та міфи що - нетутешній, і взагалі - взявся нізвідки. Відразу вже був дорослий - так гей би дитинства не мав зовсім. Проте це неправда - було все, і дитинство, і юність )))
Також із персоніфікованих поширених питань до нього виділимо ще наступні: поточний вік, кількість відсидок і зачіску (тобто її відсутність).
Відразу розчарую прихильників партії рінгтонів та її лідера - похизуватися перебуванням у місцях позбавлення волі в мене наразі змоги немає (тьху-тьху). Щодо решти - зазначу, що я типовий акселерат у всіх відношеннях.
ФІЗИЧНИЙ ДОКАЗ №1 - єдиний хлопчик у садочку із зростом до плеча виховательки. Решта діток чомусь на пів голови - голову нижчі від мене.

Про волохатість - як це не дивно виглядає зараз - але змалечку я був майже блондин із хвилястим волоссям. Починаючи десь із 9 класу, вкорочення шевелюри стало регулярне. А тепер це суперзручно і мене то пре.
ФІЗИЧНИЙ ДОКАЗ №2, №3


Так от - ріс я собі, читав книжки, гуляв, пішов до школи і всяке таке інше. Ріс я в районі вулиці Любінської. Хто знає - дуже цікавий район. Із світоглядом цього району повязано багато подій і спогадів. Коротше отримав відбиток від нього - не боюся алкоголю і зовсім не вмію палити цигарок. Про спорт, математику, компютери, літературу і інше - можливо іншим разом. А мій поточний вік, знаючи, що мене не залишали жодного разу на наступний рік, можна порахувати із юзер інфо. Дяка. Завіса.

з.і.
випускаюся - (привіт )

і я у вишиванці (привіт )

Під час нещодавніх драматичних подій, повязаних із плющенням і розпиванням пива, яке закінчилося вельми цікавим фінансово-математичним бермудським трикутником, мав місце ще один цікавий факт: Окрім інших високодостойних і високошановних співплящинників присутніми були високодостойний і високошановний Олег - славетний випускник 1983 року школи нумер 79 а також високодостойний і високошановний - випускник цєї ж 79 школи 1990 року. Ну і звісно, - випускник сучасний. От так - 3 різні покоління, але спільні погляди і спогади - розповіді про шкільні роки були якісь однакові - ми радше доповнювали один одного у розповідях. Ті ж вчителі, ті ж люди - схожі події і пригоди. Просто таки якесь ДЕЖАВЮ. Так, ніби це я випускався 1983, потім я 1990. і далі я вже у реалі. І щось ДЕЖАВЮ останнім часом часто зі мною трапляються. В когось є щось подібне?